Микола Королюк – професійний фотограф, який віднедавна працює у Володимирі. Довгий час він проживав та навчався у Львові, та лише на початку 2022 року повернувся назад у рідне місто, де почав розвиватись як фотограф.
Фотографія зацікавила його ще у шкільні роки. Він розповідає про це так: «З дитинства мене надзвичайно приваблювали різні об’єкти візуального мистецтва, а особливо кіно. Жага пізнавати світ навколо мене й бачення краси у буденних речах в один момент спонукали до того, що я захотів показувати іншим своє бачення світу. Саме так я дійшов до покупки першої камери». Уже в студентські роки «бажання» перетворилось на «реальність» – Микола почав працювати ретушером. Він часто спілкувався з різними фотографами,на власні очі бачив усе, що залишається «за кадром» і навчався.
Натхнення для зйомок репортажів фотограф шукає у роботах відомих американських та європейських фотожурналістів 50-тих та 70-тих років. Коли Микола працює над портретами, то натхненням для нього стають люди, яких він фотографує. «Але найбільше наснаги я отримую з кіно, – коментує чоловік, – воно супроводжує мене від самого старту моєї роботи та є головним джерелом ідей. Я завжди знаходжу для себе як для фотографа у ньому ось нове».Його основним джерелом його натхнення є кінострічки «Вікно у двір» (1954); «Сніданок у Тіффані» (1961); «Амелі» (2001); «Піаніст» (2002); «Артист» (2011); «Життя Пі» (2011); «Вона» (2013); «Таємне життя Волтера Мітті» (2013); «Бердмен» (2014); «Мінамата» (2020).
Досвід роботи у Миколи, за його словами, найрізноманітніший. Він знімав не лише репортажі, але й весілля, урочисті заходи, портрети людей «на будь-який смак», машин та тварин. Також виконав багато продуктових та каталожних зйомок для магазинів, мав сотні робіт з різних куточків України, і це не враховуючи професійну роботу ретушером.
«Робота з людьми – ось у чому полягає складність цієї професії» – ділиться з нами Микола. – «Працювати з ними надзвичайно цікаво. Кожна особистість унікальна, у кожного єсвої інтереси, вподобання, бачення та історія. А складність у тому, що ніколи не буває двох схожих зйомок. У кожного клієнта різні бажання та очікування, які потрібно реалізувати. Потрібно розуміти це та бути готовим до нових обставин».
«У репортажних зйомках я намагаюсь залишатись непомітним, не відволікаю та даю можливість події відбуватись так, немов мене й немає. Але при цьому я весь час поруч, ловлю моменти, емоції та деталі. Передаю історію», – розповідає Микола про свою роботу. У портретних зйомках йому важливо, аби людина перед об’єктивом камери почувалася комфортно та розслаблено. Взаємодію він будує на спілкуванні, так модель відволікається від постійних думок про те, як вона буде виглядати у кадрі. Вона стає більш розкутою, емоційною – саме ця щирість для Миколи є найважливішою у роботі.
Також Микола поділився своїми цілями на майбутнє: перебратися з міні-студії у приміщення, яке стало б великим творчим простором для реалізації не лише його авторських проєктів, а й інших творчих людей. «Це могло б стати місцем для втілення ідей, розвитку, зустрічей для обговорення тематичної літератури, виставки фотоальбомів відомих фотографів». Але фотограф зізнається, що ця ціль є досить амбітною, до неї не можна прийти просто в моменті, особливо в наш час, коли не знаєш, що може статися завтра.
Миколі Королюку відгукується принцип Григорія Сковороди: «Надзвичайно важливо робити те, до чого тебе тягне, займатися «своєю» справою. Навіть якщо на початку це здаватиметься неможливим, з часом ви будете почувати себе набагато краще, ніж людина, яка робить те, що їй чуже».
Тетяна ТАРАСЮК, студентка Ужгородського національного університету.
